Медична сестра старша. Медична сестра з дієтичного харчування
Пархонюк Вероніка Олександрівна
Освіта - середня спеціальна.
Закінчила - Гайсинське медичне училище, отримала кваліфікацію медична сестра.
Стаж роботи - 30 років.
Категорія - вища.
Нервові тики у дітей: як розпізнати та допомогти
Війна несе в собі додаткове навантаження на несформовану дитячу психіку.
Одним з проявів реакції на стрес є нервові тики – різкі неконтрольовані рухи або звуки.
У Міністерстві охорони здоров'я опублікували перелік рекомендацій щодо збереження психічно-емоційного стану.
"Наслідками можуть бути прояви нервових тиків, заїкання, депресії та різних тривожних станів. Тому батьки та близькі мають докласти всіх зусиль, аби мінімізувати негативний вплив психотравматичних факторів війни", – пояснюють у МОЗ.
Типи розладів:
- транзиторний тиковий розлад. Може проявлятися голосовими чи моторними тиками, триває до року;
- хронічний моторний тиковий розлад – триває понад рік. Проявляється без вокального компонента;
- синдром Туретта. При цьому розладі фізичні та звукові тики відбуваються одночасно. Зустрічається у хлопчиків у 10 разів частіше, ніж у дівчат.
Причинами можуть бути емоційне перезбудження, порушення харчування, режиму та погані звички, спадкова схильність.
Щоб допомогти дитині, треба спробувати її відволікти, але за нагоди варто звернутися до спеціаліста.
У Міністерстві радять не допускати дітей молодших за 10 років до перегляду новин. Та за можливості уникати їхнього обговорення в присутності малечі.
Спеціалісти радять створювати більше ігрових моментів, а до сховища брати книги, казки чи розмальовки.
Як правильно доглядати за зубами
Важливість якісного самостійного догляду за зубами важко переоцінити з очевидних причин:
- Якщо вчасно не видаляти залишки їжі, на зубах формується стійка «плівка» з бактерій – м'який зубний наліт. Цей наліт створює найсприятливіші умови для розвитку карієсу.
- Поступово наліт переходить з м'якої консистенції до твердої (кальцифікується) – а це вже зубний камінь, винуватець не тільки серйозних захворювань зубів, включаючи пародонтоз, але й неприємного запаху з рота.
- Як зубний наліт, так і зубний камінь сприяють розвитку гінгівіту – запалення ясен.
- Лікування хвороб ясен, карієсу та інших проблем, пов'язаних із несвоєчасним або неякісним чищенням зубів – справа довга, та до того ж і дорога. Набагато простіше і дешевше буде просто зробити правильний догляд за зубами частиною щоденного ритуалу догляду за собою – як прийняття душу або розчісування.
Ну і, звичайно, не можна не згадати також і естетичний фактор – навіть супер-рівні та красиві за формою зуби, покриті противним нальотом, здатні зіпсувати зовнішній вигляд не менше, ніж брудний одяг або «запущена» зачіска.
Практично кожен з нас засвоїв ще з дитинства, що чистити зуби потрібно мінімум двічі в день – вранці та ввечері. При цьому бажано після кожного прийому їжі (навіть якщо він складався з однієї чашки кави з печивом) ретельно полоскати ротову порожнину водою або спеціальними розчинами - ополіскувачами. Для такого регулярного гігієнічного полоскання краще вибирати ополіскувачі без вмісту спирту.
Як правильно чистити зуби – техніка чищення
Починати чистку потрібно з нижніх передніх зубів, просуваючись до нижніх задніх. Рухи щітки при цьому повинні бути спрямовані знизу вгору. Потім чистяться верхні зуби – як і у випадку з нижніми, рухатися потрібно від передніх до задніх, але щітка при цьому повинна виконувати рухи зверху вниз. Обов'язково приділяйте увагу внутрішній і жувальній поверхням зубів.
ВАЖЛИВО! Якщо через деякий час використання щетинки щітки «розпушилися» у різні боки, а сама щітка стала схожа на розкриту квітку – це означає, що ваша техніка чистки залишає бажати кращого. Намагайтеся не дуже натискати на щітку та строго дотримуватися напрямку її руху – ВІД ясен, а не до них. Головне – не «пиляти» щіткою взад-вперед, оскільки від цього зубний наліт ще більше забивається до міжзубного простору, плюс зростає ризик травм ясен. Такі руху щітки виправдані лише для жувальних поверхонь зубів.
Для впевненості можна відвідати стоматолога-гігієніста, який продемонструє правильну чистку зубів на спеціальній моделі.
Час чистки
Як свідчить статистика, середньостатистичний користувач зубної щітки витрачає на чистку зубів приблизно хвилину. Малувато! Стоматологи нагадують, що ритуал чищення повинен займати не менше двох хвилин, а в ідеалі – три хвилини.
Як мінімум: зуби необхідно умовно розділити на зони та витрачати по 15 секунд на чистку кожної з них. Таких зон маємо вісім:
- передні нижні зуби (зона 1 – зовні; зона 2 – зсередини);
- задні нижні (- «-);
- передні верхні (- «-);
- задні верхні (- «-).
Ідеальний же час чистки має сягати трьох хвилин, якщо використовується звичайна гігієнічна зубна паста. Якщо ж стоматолог тимчасово призначив вам лікувальну пасту зі фтором, кальцієм, антибактеріальними речовинами або іншими «особливими» компонентами – чистку варто продовжити навіть до 5-7 хвилин.
Як вибрати зубну щітку
На сайті сервісу адресної доставки ліків Liki24.com є окремий розділ, в якому зібрано зубні щітки. Крім бренду та країни-виробника товари тут можна відсортувати і за ступенем жорсткості – жорсткі, середні, м'які та дуже м'які зубні щітки.
Важливо розуміти, що жорстка щітка – аж ніяк не гарантія більш білих і чистих зубів! Навпаки, підвищена жорсткість щетинок може викликати додаткові проблеми як з зубами, так і з яснами. Вибираючи «правильну» щітку, потрібно орієнтуватися на стан ротової порожнини і пам'ятати, що:
- Жорсткі щітки підходять лише для людей зі схильністю до посиленого утворення зубного каменю та нальоту (і те – виключно за рекомендацією стоматолога), а також для чищення зубних протезів та кап. Та ще кросівок :)
- М'які та дуже м'які – для людей, які перенесли стоматологічну операцію та/або страждають підвищеною чутливістю зубів, запаленнями, кровоточивістю ясен.
ВАЖЛИВО! Якщо кровоточивість ясен пов'язана із зубними відкладеннями, то одна лише м'яка щітка не стане вирішенням проблеми. Навпаки, менш інтенсивна чистка призведе до ще більшого утворення каменю та відповідно до посилення кровоточивості. Тому якщо ясна почали кровити, першою та головною дією стане не заміна щітки на м'яку, а візит до стоматолога. До речі, найкращий робочий варіант серед м'яких та надм'яких щіток – це щітки з різнорівневою щетиною.
- Середні щітки прекрасно впораються з усіма завданнями, якщо в ротовій порожнині немає особливих проблем - такі щітки і вичищають добре, і не травмують ні емаль, ні м'які тканини.
Оптимальним вибором для гігієни порожнини рота без серйозних патологій є щітка середньої жорсткості з невеликою (середньою або маленькою) площею робочої поверхні. При цьому рекомендується вибирати щітку без гумових щетинок. Їх «унікальні здібності» щодо масажу ясен – це здебільшого маркетологічний міф, оскільки спочатку гумові щетинки були додані для здешевлення виробництва щіток. Тому краще віддати перевагу щітці зі звичайними синтетичними щетинками.
А як же натуральна щетина, запитаєте ви? Можна й з натуральною, але тут є свої нюанси: такі щітки стають непридатними набагато швидше синтетичних, їх практично неможливо повноцінно очистити, а головна проблема – у натуральній щетині багато пустот, в яких дуже швидко та бадьоро розмножуються бактерії. Але ж наше завдання – мінімізувати кількість мікробів у роті за допомогою чистки, а не підселити нових, так? Отож-бо й воно.
Якщо ваші зуби дуже скупчені та/або нерівні – вам можуть підійти ультрамаленькі зубні щітки, так звані монопучкові, на яких щетинки «ростуть» одним-єдиним пучком. Також можна звернути увагу на вже згадувані щітки зі щетинками різної довжини.
ВАЖЛИВО! Міняти зубну щітку на нову потрібно мінімум кожні 3 місяці (а краще частіше, раз у 2 місяці). Крім того, в процесі використання щітки її варто регулярно дезінфікувати – наприклад, занурюючи на ніч до Хлоргексидину.
Чи варто купувати електричну зубну щітку?
Можна, але це не принципово. Звичайна зубна щітка нічим не поступається електричній за умови її правильного використання та своєчасної заміни. Електрична щітка – це не чарівна паличка, здатна гарантовано позбавити зуби від нальоту та каменів. Це скоріше «варіант для ледачих», як стверджують багато стоматологів. Однак остаточний вибір – за вами.
Як вибрати зубну пасту?
Найкраще – разом зі стоматологом. Тільки кваліфікований фахівець може з точністю сказати, яка саме паста підійде конкретно у вашому випадку.
Сучасний асортимент зубних паст є дуже широким. Чимала їх частина представлена універсальними пастами, які можна купити в будь-якому супермаркеті – такі пасти покликані в основному видаляти зубний наліт, не виконуючи при цьому ніякої іншої корисної роботи. Однак ваш стоматолог може порекомендувати і яку-небудь певну зубну пасту, наприклад із добавками фтору та/або кальцію, рослинними екстрактами, антисептичну або ін. – тут усе залежить від наявної клінічної картини.
Існують також преміальні пасти класу люкс – до їх складу входять компоненти, яких немає у «звичайних» засобах для догляду за ротовою порожниною. Коштують такі пасти як крило від боїнгу, але при цьому можуть мати справді унікальні властивості – наприклад, люксові пасти з гідроксиапатитами добре зміцнюють зубну емаль і навіть «латають» мікротріщини в ній. Крім того, преміальні пасти не містять фтору і фторидів – речовин, які відмінно працюють для профілактики карієсу, але при цьому є досить шкідливими для організму (особливо для щитовидної залози, а також нервової і серцево-судинної систем). У пастах класу люкс фтор замінений теоброміном – більш дорогою речовиною, яка за властивостями схожа на фтор, але при цьому не є шкідливою.
Чи потрібен іригатор?
Так, для дійсно повноцінного домашнього догляду за зубами іригатор – річ практично незамінна. Це компактний електричний прилад із тонкими насадками, через які під великим тиском подається вода або спеціальний розчин.
За рахунок сильного напору іригатор успішно справляється з безліччю гігієнічних завдань – очищенням просторів між зубами, масажем ясен, усуненням нальоту з-під краю ясен, очищенням язика. Щоденна «дружба» з іригатором дійсно допомагає у профілактиці карієсу та підтримці здоров'я ясен. До речі, в багатьох моделях іригаторів є спеціальні насадки-щіточки для полірування зубної емалі.
Чи потрібна зубна нитка?
Проміжки між зубами потребують особливої уваги – саме там застряють шматочки їжі, які, поступово розкладаючись, стають щедрим ґрунтом для розмноження мікроорганізмів. Існують спеціальні зубні щітки для чищення міжзубних проміжків – такі щітки називаються інтердентальними і підбираються стоматологом за розміром у кожному індивідуальному випадку.
Але якщо ви не бажаєте «роздувати» свій щітковий арсенал або проміжки між вашими зубами дуже вузькі, та й іригатора у вас поки що немає – можна використовувати зубні нитки (флоси). Звичайно, думки про зубні нитки існують діаметрально протилежні: хтось вважає їх незамінним гігієнічним аксесуаром для порожнини рота, а хтось – маркетинговим прийомом. Так чи інакше, вибір флосів є дуже широким і вони користуються високим попитом. До речі, існують і дезодоруючі флоси, які не просто очищають міжзубні проміжки, але й залишають у ротовій порожнині приємний свіжий запах.
ВАЖЛИВО! Не використовуйте в якості зубного флосу звичайні нитки для шиття. Це негігієнічно, та ще й загрожує травмами ясен.
Коли чистити зуби – до сніданку або після?
Наостанок розберемо просте на перший погляд питання, яке до цих пір викликає чимало запеклих суперечок. При цьому як у прихильників першої чистки до сніданку, так і у адептів цієї процедури після першого прийому їжі є вагомі аргументи на захист своєї думки.
Аргументи за чистку ДО сніданку
- Бактерії, що підвищують кислотність, у великій кількості скупчуються в ротовій порожнині під час сну. Якщо не вичистити їх відразу після пробудження, то разом із їжею вони перемістяться до шлунку, а це шкідливо.
- У багатьох людей вранці у роті буває неприємний присмак, а дихання не відрізняється особливою свіжістю. Все це може помітно зіпсувати задоволення від сніданку, тому краще почистити зуби заздалегідь.
- Якщо в меню сніданку присутні кислотні продукти (кава, какао, коричневий або білий цукор, білий хліб, вівсяні висівки чи ін.), то чутливість зубної емалі після їжі підвищиться. Механічний вплив зубної щітки після цього завдасть емалі ще більшої шкоди.
- Якісна паста, яка використовується для чищення зубів до сніданку, навпаки, захистить емаль від агресивного впливу кислот та інших речовин, що містяться в їжі.
Аргументи за чистку ПІСЛЯ сніданку
- Частинки їжі накопичуються між зубами, від чого починають активно розмножуватися бактерії. Щоб не залишити бактеріям шансу вести свою руйнівну діяльність до наступної чистки, потрібно почистити зуби відразу після сніданку.
- Якщо в меню сніданку присутня тверда або груба їжа – вона може залишати мікротравми на емалі та м'яких тканинах ротової порожнини. Щоб відразу «припекти» їх і не дати розвинутися запаленню, потрібно почистити зуби м'якою щіткою з протимікробною пастою.
- Смак зубної пасти від чистки відразу після пробудження залишається у роті та перебиває смак сніданку.
- Чай або кава під час сніданку здатні фарбувати зубну емаль, але чистка зубів після сніданку допоможе уникнути цієї неприємності.
Ми не будемо наполягати на якомусь певному варіанті з представлених двох – просто проаналізуйте аргументи прихильників «до» і «після» та виберіть відповідний для вас. У цьому питанні краще орієнтуватися на особисті відчуття та звички, а також стан зубів і шлунково-кишкового тракту. А ще краще – проконсультуватися у свого стоматолога. Можливо, саме вам він порадить чистити зуби вранці двічі – як до, так і після сніданку.
ТРАВМИ ОКА У ДІТЕЙ
Очі - це один із основних органів чуття. Очима ми бачимо світ.
Природа придумала серйозні способи захисту очей. Але, часом, їх недостатньо. Повіки не завжди можуть вберегти від травми, а слізки вимити все, що потрапило в широко розкриті оченята.
Травми у дітей до року найчастіше виникають через необережне поводження з оточуючими їх предметами і недогляд батьків. Грудні діти нерідко дряпають очі нігтиками, жорсткою білизною, гострими предметами та ін. Часто спостерігаються опіки очей розчинами при недбалому їх зберіганні та необережному приготуванні ванни для купання дитини.
Пошкодження очей у дітей молодшого віку відбуваються в основному через те, що їх рухова активність значно переважає над навичками самозбереження. Дітки граються, активно пізнають світ. Травми для них не рідкість. Але одна справа забій, інша - травми очей. Якщо мама відвернулася, в хід можуть піти предмети, зовсім для гри не призначені - ножиці, парасольки, мамині спиці, татові інструменти (викрутка, шило, напилок і т. д.). А всі ці «іграшки» становлять реальну загрозу для очей дитини.
В принципі, не можна сказати, що безпечних травм очей у дитини немає - кожне пошкодження може нести вкрай неприємні наслідки, навіть якщо поверхнево все добре і дитина не помічає будь-яких змін. Як ви самі розумієте, небезпечна травма може привести до стрімкого зниження зору, а то і зовсім до його втрати.
Для початку визначимо, що травма ока може бути проникаючою або непроникаючою. У першому випадку оболонка ока дитини пошкоджується, тому така травма найбільш небезпечна. Що стосується непроникаючих травм, лікарі класифікують їх на тупі (забій ока) і травми, від яких постраждав допоміжний апарат ока (травма повіки, слізних шляхів або кон'юнктиви).
Тепер поговоримо про те, які ж заходи потрібно вжити батькам відразу після того, як дитина травмувала око.
Є один важливий момент, дотримання якого, в разі небезпечної травми ока у малюка, обов'язкове. Втім, навіть якщо травма сталася у дорослого - це ж правило потрібно пам'ятати. Отже, коли сталася проникаюча травма ока, потрібно закривати не лише пошкоджене око, а й здорове, причому протягом усього часу поки ви не дійдете до найближчої лікарні і не покажете дитину лікарю. Немає ніякого значення те, як ви прикриєте око, яке не було пошкоджено- нехай це буде хустинку або шарфик.
Найголовніший пункт невідкладної допомоги в разі виникнення непроникаючої травми ока - прикласти до забитого місця щось холодне. Слідкуйте за тим, щоб холодний предмет не тиснув на око, не намагайтеся і самі його придавити, думаючи, що так холод торкатиметься всієї ділянки травми. Коли предмет нагріється - відразу ж замініть його холодним. Лікарі радять повторювати холодні компреси ще протягом доби після поранення, прикладаючи лід на 15 хвилин через кожні дві години.
Хочеться також поговорити про те, чого ніколи не можна робити при травмі ока у дитини або дорослого. По-перше- не можна терти око, по-друге - намагатись накласти на забите місце мазь, по-третє- ні в якому разі не слід прогрівати місце забою.
Головне правило для батьків, в разі, якщо у дитини сталася травма ока- зверніться до лікаря. Якщо рана не турбує - можете відкласти похід на наступний день, однак показати травму лікарю потрібно в обов'язковому порядку.
У будь-якому випадку, до травм ока потрібно ставитися вкрай уважно, залишаючи фахівцям право визначати завдала ця рана якоїсь шкоди зоровому органу дитину чи ні.
Літні канікули — небезпечна пора для дітей через травматизм
Літо – найулюбленіша пора дітей, однак особливо підступна. Легковажне ставлення до правил безпечної поведінки – першопричина сумних і трагічних наслідків. Немає таких батьків, котрі не хвилювалися б за своїх дітей. Однак статистика свідчить, що саме влітку діти, зазвичай, належать самі собі, а впильнувати за ними важко. Тим паче число дитячого травматизму і навіть смертності під час літніх канікул змушує дорослих бути насторожі. Тому необхідно звернути особливу увагу на роз’яснювальну роботу з дітьми в школі, вдома, у дитячих оздоровчих установах.
Варто пам’ятати, що основними умовами безпеки на воді є:
– суворе дотримання поведінки під час купання і катання на плавзасобах, постійний контроль дорослих за дітьми у воді;
– пірнати можна лише там, де дозволяє глибина, прозора вода та рівне дно;
– безпечніше відпочивати на воді у світлу пору доби та спокійну безвітряну погоду;
– під час катання дітей у човні або на інших плавзасобах обов’язково має бути дорослий, який уміє управляти судном, добре плавати, знати прийоми надання невідкладної допомоги постраждалим на воді.
Аналіз ДТП свідчить, що їх основною причиною є неуважність, недисциплінованість, невміння дітей врахувати особливості навколишніх умов. Вони влаштовують ігри на проїзній частині або поблизу неї, переходять на протилежну сторону дороги посередині вулиці, не переконавшись у повній безпеці, перебігають дорогу перед транспортом, що наближається. А це часто призводить до біди. Батькам варто нагадувати дітям основні правила переходу вулиць і доріг, застерігати їх від ігор поблизу проїзної частини.
На запитання «Як уникнути травматизму?» складно дати однозначну відповідь, адже в цієї проблеми багато складових факторів. Так, посилена увага потрібна від професіоналів, серед них і від вихователів, рятувальників тощо. Проте найбільша увага, найбільший контроль за дітьми повинен бути з боку батьків. Але будь-хто з дорослих, що перебуває поруч із дітьми, не має права залишатися байдужим споглядальником дитячих вчинків, що можуть призвести до трагічних наслідків. Інколи буває доречним доброю порадою, а якщо треба – і суворим зауваженням, вберегти дитину від травм, а то й від гіршого.
Що потрібно знати про дитячий сколіоз
У наш час проблема сколіозу у дітей стоїть не менш гостро, ніж, скажімо, 20 років тому. Важкі портфелі та неправильне сидіння чи зменшена фізична активність завдяки ґаджетам – усе це не може не впливати на дитячу поставу. Первинною причиною розвитку учені та лікарі називають слабкість сполучної тканини у ранньому віці дитини. Часто розвитку сколіозу у такий період сприяють самі батьки – обкладають дитину подушками, заставляючи сідати раніше природного строку; ставлять у ходунки тощо. За цими причинами формується основа майбутнього ймовірного сколіозу, як тільки підвищується навантаження на хребет.
Сколіоз буває ліво- та правостороннім. А також його розрізняють за видами:
- інфантильний (до 3-х років),
- ювенальний (від 3 до 10 років),
- юнацький (від 10 до 15 років),
- сколіоз у дорослих (після припинення росту організму).
Сколіоз часто утворюється в період активного росту дитини, і набути його можна лише за півроку, а от на лікування піде значно більше часу. Сколіоз є підступним захворюванням. Тому, що він не одразу дає про себе знати і може тривалий час не хвилювати. Щоб завчасно розпізнати перші ознаки сколіозу, необхідно проходити огляд у лікаря-ортопеда раз у півроку.
Як розпізнати сколіоз
У дошкільному віці (5-6 років) уже можуть бути присутні перші ознаки сколіозу. Для визначення існує простий спосіб. Потрібно аби дитина стала до вас спиною, руки розмістила по швах, тіло розслаблене, п’яти мають стояти разом.
Візуально ознаками сколіозу будуть: різна висота плечей, лопаток або ж інша асиметрія. Ознакою ж серйозного розвитку сколіозу (другого типу) може бути реберний горб. Для перевірки попросіть дитину нахилитися вперед і подивіться ззаду, чи не випирає одна з лопаток і чи не формується реберний горб.
Запобігання та профілактика сколіозу •
- спати потрібно на напівжорсткому матраці з невеликою подушкою або ж і без неї;
- не можна неправильно навантажувати таз та поперековий відділ хребта, стоячи, спираючись на одну ногу, або сидіти, поклавши ногу на ногу;
- найкраща профілактика сколіозу – це плавання;
- в харчуванні дитини мають бути молочні продукти, що містять кальцій; риба, що містить фосфор; яйця, в жовтку яких є вітамін Д; а також овочі та фрукти.
Декілька порад, аби запобігти викривленню хребта
- Слідкуйте за поставою дитини та за її розпорядком дня. Зранку перед дзеркалом фіксуйте її поставу, заносячи плечі назад. Дитина повинна більше рухатися, а уроки нехай чергуються з відпочинком. Але не з сидінням за ґаджетом, а з активним рухом – нехай дитина пограє м’ячем чи побігає з друзями.
- Навчіть дитину правильно сидіти за столом та партою. Не можна сидіти на краю стільця: потрібно спиратися усією спиною на йогоспинку. У школі ж парти повинні відповідати зросту дитини. А вчителі у свою чергу обов’язково повинні часто пересаджувати дітей з одного ряду на інший.
- Поясніть, що книги потрібно носити у спеціальному рюкзаку з жорсткою спинкою. Сумочки або сумки на одне плече сприяють викривленню хребта. Також підбори у підлітковий період можуть бути одним з провокуючих чинників.
- Розкажіть дитині, що варто читати, лежачи на спині. Усім дітям корисно читати лежачи на спині. В такому випадку хребет прогинається всередину. Це гарна фіксація правильного положення.
Лікарі закликають батьків бути уважними до своїх дітей, приділяти увагу їх здоров’ю, вчасно звертатися за кваліфікованою допомогою та не займатися самолікуванням. За статистикою, у спеціалізовані заклади батьки звертають уже з 3-4 ступенем сколіозу, коли допомогти дитині дуже складно.
Алергічний риніт у дітей: профілактика та лікування
Протягом останніх років у світі спостерігається тенденція до значного зростання алергійної патології,
різноманітних проявів алергійних реакцій і захворювань і існує прогноз, що до середини XXI століття дана патологія стане найпоширенішою серед людства. Значну стурбованість спеціалістів сьогодні зумовлюють респіраторні алергози – алергійні захворювання дихальних шляхів. Першою в контакт з інгаляційними алергенами вступає слизова оболонка носу, що призводить до високої поширеності алергійного риніту. Алергійний риніт не несе в собі небезпеку щодо життя дитини, однак дана патологія не тільки впливає на психічні, фізичні та соціальні аспекти життя хворої дитини, але й морально та фінансово виснажують членів її сім’ї.
Саме тому своєчасне виявлення алергійного риніту сприятиме не лише зниженню інвалідизації і підвищенню ефективність лікування, але й уникненню додаткових фінансових витрат сім’ї.
Алергійний риніт – алергійне запалення слизової оболонки порожнини носа, що характеризується закладанням носа, водянистими виділеннями з носу (ринореєю), свербіжем у порожнині носа, чханням. Алергійним ринітом правомірно називати лише ті випадки риніту, в розвитку яких провідну роль має алергія.
При алергійних захворюваннях дихальних шляхів в тому числі, алергійному риніті, основним шляхом проникнення в організм алергенів є інгаляційний. Однак є деякі вікові особливості спектру алергенів, так наприклад, у дітей раннього віку формування дихальної алергії частіше пов’язане з впливом харчових алергенів (коров’яче молоко, овочеві соки та ін), у дошкільнят на перший план виступають побутові алергени, а у більш старших дітей – алергени пилку і рослин, такий алергічний риніт проявляється навесні та влітку.
Зустрічаються два варіанти алергічного риніту:
– цілорічний (хронічний), причина якого – побутові алергени, а симптоми посилюються в осінньо-зимовий період;
– сезонний, який спричиняється пилком рослин, тому його часто називають полінозом.
За клінічними ознаками хронічний алергійний риніт і поліноз розрізнити дуже складно. Діагноз ґрунтується лише на специфічному алергологічному дослідженні. У дітей алергійний риніт дуже рідко буває ізольованим: ушкоджується також слизова оболонка придаткових пазух носа, глотки, гортані, бронхів, слухових труб, а іноді середнього вуха – алергійна риносинусопатія, яка часто поєднується у дитячому віці із бронхіальною астмою, атопічним дерматитом, алергійними ураженнями травного каналу (так звані дермореспіраторний та дермоінтестинальний синдроми).
Одним з основних сприяючих до алергії чинників є спадкова обтяженість за алергійними захворюваннями. Велике значення також мають: алергійний діатез, штучне вигодовування, забруднене повітря, повторні і нераціонально ліковані ГРЗ, харчування консервованими продуктами, хронічні хвороби травного тракту, дисбактеріоз кишечника, шкіри та слизових.
Клінічна картина алергійного риніту характеризується нападами чхання, свербінням у носі (дитина постійно чухає ніс, морщить його, внаслідок чого з’являється поперечна складка вище кінчика носа), нежитю, закладеністю носа, рясним виділенням прозорого секрету з носа. Дитина дихає через рот, з’являються синці під очима. Іноді закладеність носа може бути основним симптомом алергійного риніту, що спричинене набряком слизової оболонки. Одночасно можуть бути почервоніння очей (прояв кон’юнктивіту, більш типово для полінозу), одутлість обличчя, темні кола під очима, головний біль, слабкість, алергійні висипання на шкірі. Підвищення температури зазвичай не буває. ЛОР-лікар при огляді відзначає блідість та набряклість слизової оболонки носа.
Пацієнти з алергійним ринітом зазвичай розподіляються на дві групи: «чхальників» і «блокадників».
Оскільки симптоми алергійного риніту мають схожі ознаки з нежиттю при застуді, то за наявності характерних ознак слід відвідати двох фахівців – алерголога і отоларинголога (ЛОР). Перший підтвердить або виключить алергійну природу недуги, а «вухо-горло-лос» зможе виявити патологію ЛОР органів, якщо така присутня. Діагностика алергійного риніту починається з докладного опитування пацієнта, важливо вияснити наявність алергійних захворювань у інших членів сім’ї, алергійні реакції у самої дитини в минулому, зв’язок початку загострення із сезоном, часом доби, контактом з побутовими (прибирання будинку), епідермальними (гра з тваринами), пилковими (прогулянка в полі, лісі в сезон цвітіння) алергенами, прийом медикаментів, змінами в дієті.
Для підтвердження алергічної природи захворювання здаються наступні аналізи:
• мазок з носа (при аналізі носового вмісту, підвищений вмісту еозинофілів);
• загальний аналіз крові на імуноглобулін Е (IgE загальний).
Якщо результати досліджень підтверджують початковий діагноз, то наступним етапом є виявлення алергену. У цьому випадку лікар-алерголог постарається виявити зв’язок певних симптомів з конкретними алергенами, тому може призначити такі обстеження:
– постановку шкірних проб. Цей спосіб діагностики є одним із найбільш економічних та інформативних. Процедура проводиться в спеціально обладнаному кабінеті. Метод достовірний, але має деякі обмеження. Його не можна застосовувати в момент загострення недуги. До того ж є обмеження за віком – не рекомендується використовувати дітям до 4 років. За п’ять діб до процедури необхідно відмовитися від протиалергійних антигістамінних препаратів.
– виявлення специфічних імуноглобулінів Е за допомогою спеціального аналізу крові. Метод є більш зручним, ніж шкірні проби. Аналіз може проводитися на тлі загострення і без скасування протиалергійних засобів. Не протипоказаний дітям з шкірними захворюваннями. Не має обмежень за віком. Значними мінусами є досить дорога вартість дослідження і відносно високий відсоток хибнопозитивних результатів.
Лікування алергічного риніту полягає у дотриманні гіпоалергенної дієти, а також проведення т.зв. елімінаційних заходів (усунення контакту з хатнім пилом, епідермальними алергенами, лікарськими і харчовими алергенами). Основний принцип медикаментозної терапії алергійного риніту – ступеневий підхід до призначення препаратів залежно від тяжкості захворювання.
Безумовно, краще не стикатися і не розбиратися: що це таке – алергійний риніт. Але якщо вже закралася підозра і спостерігаються симптоми захворювання, то треба негайно звернутися до лікаря, який призначить індивідуалізовану діагностику та лікування захворювання.